Ласкаво просимо на zapysy.com.ua!

Досьє Агента Архівні Zapysy Дружні сайти Форум Статті Новини Галерея Напишіть нам

            Ьbersetzen Traduisez Traduca Traduzca Traduza       
Пошук   
Головне меню

Пошук по сайту

Зараз на сайті
#9: Гости
#0: Пользователи
#86: Пользователи с регистрацией

Вы гость здесь.
+ регистрация

Последний посетитель:
#ГЕТЬМАН: 5 Дней 15 ч. 25 м. назад

Лічильники

Лічильник МЕТА

Катологи, рейтинги сайтів
каталог сайтів

Розсилки Новини

Поточні новини і коментарі:


Нові статті :

 · Слово в Неделю о Страшном суде , мясопу..
 · Слово в Неделю о мытаре и фарисее . Два..
 · Неделя о блудном сыне ..
 · 15 лютого - свято Стрітення Господнє . ..
 · Крещение Господне . Богоявление . Хреще..
 · Свято Обрізання Господнє і Василія Вели..
 · РОЖДЕСТВО ГОСПОДА БОГА И СПАСА НАШЕГО И..
 · РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ Святішого Патріарха..
 · Слово Святішого Патріарха Кирила перед ..
 · РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ Предстоятеля УПЦ до с..
 · Святитель Спиридон Тримифунтский ...
 · Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анн..

Новини : Дари Різдва ... Богословський аналіз втілення Бога Слова .
Відправлено ГЕТЬМАН в 1.1.17 16:48 (903 прочитали)

Дари Різдва ... Богословський аналіз втілення Бога Слова .

        Ніколи, мабуть, в історії Церкви так не нівелювалось значення народження Спасителя, як сьогодні. Хіба що, мабуть, за страшних часів гоніння і зневіри. Хоча тоді було зрозуміло: якщо твій співрозмовник не зрозумів намальованої тобою на піску риби, значить, він не твій брат по вірі. А сьогодні — зрозуміло?.
       Віра в дії :

    Дізнайтесь   як ВИ можете допомогти  врятувати Антона >>> тут 

 


Свято Різдва Христового не є спогад

народження на землі великого вчителя

в ідилічній обстановці вертепу.

Ні, це найбільша радість про здійснення

великої благочестя (релігійної) таємниці:

Бог з'явився в плоті (1Тим. 3; 16).

Священномученик Ілларіон (Троїцький)

Ніколи в історії Християнської Церкви так не нівелювалось значення події народження у світ Спасителя, як сьогодні. Хіба що, мабуть, за страшних часів гоніння і зневіри, попрання всього, що для християнина може бути святим. Мабуть, послідовникам Христа в період гонінь було в деякій мірі легше, ніж нам, християнам сьогодення. Тоді всім було чітко зрозуміло: якщо твій співрозмовник не зрозумів намальованої тобою на піску риби (ранньохристиянський символ, що символізує Іісуса Христа), значить, він не твій брат по вірі. Від нього можна очікувати всього, що завгодно, впритул до страти. Сьогодні ж важко впізнати, розібратись, хто твій брат, соратник, друг, а хто твій ворог. З подачі ворога роду людського диявола все, що тісно повʼязане з християнством, все частіше і «вишуканіше» із засобу спасіння перетворюється на засоби загибелі людини.

Кому не доводилось бачити «благообразний» вигляд «ревної» християнки, в якої хрестиків на тілі більше, ніж пальців на руках?

«Ото дівчина Христа любить!» - подумає далека від Церкви людина. І не зрозуміло їй, бідній, що хрест, як зброя нашого спасіння, повинен із величезним благоговінням і трепетом на грудях носитися, як говорить про це апостол Павел (Гал. 6;17), а не в вухах і пупцеві. Хто, бодай раз у житті, не зустрічався чи то особисто, чи то в книжках зі «святими цілителями», які рекламують свої послуги. По своїй природі в 100% випадків такий «дар» цілительства - від духа нечистого. Майже усі такі «чудотворці» в своїй практиці використовують святе Євангеліє, хрест, молитву і навіть в храм відправляють причаститись. От тому-то малоцерковній людині і важко розібратись де істина, а де її низькопробна підміна.

Все починається з малого. Для того, аби згрішити, зовсім не обовʼязково когось вбити або щось вкрасти. Достатньо погодитись із гріховним помислом. Для того, щоб мати страсть, достатньо кілька разів ліниво не звернути увагу на якийсь конкретний гріх. Нерозуміння, або неправильне розуміння істинної віри теж починається з «дрібниць».

Боляче дивитись на те, як у домашніх іконостасах навіть інколи воцерковлених людей ікона Втіленого Бога Господа Іісуса Христа займає далеко не центральне місце

Там швидше можна зустріти незрозумілі зображення іконографічного характеру людей, які не просто поки що не прославлені Церквою, а за визначення прославленими бути не можуть, фотографії старців із сумнівною духовною репутацією. А безперестанні шукання прозорливих монахів, необхідність бачення чуда!.. Все це вже заїжджені теми. Сумно, але факт. Не потрібно навіть богословської освіти - і так зрозуміло, що для Спасителя такі речі є образливими.

До всього цього останнім часом усе більше стало зʼявлятись розповідей, притч, пісень, обрядів на тему Народження Христа, зміст яких не просто спотворений, а й нічого спільного з Різдвом Боголюдини Христа немає взагалі. Щоб не бути голослівним, класичний (потрібно сказати, далеко не найбільш вульгарний) приклад:

Куті смачної,

Коляди гучної,

Щасливого Різдва

І на весь Рік добра!

Де ж тут прославляється Христос? Тут навіть імʼя Його святе не згадується. А вітальні листівки? «Вітаємо з Різдвом!» Добре хоч слово «Різдвом» написане з великої літери. Проте зовсім не зрозуміло, з чиїм народженням вітають. Іванова Івана Івановича? Ось так. Це також є образою милості та любові Божої.

У таких, на перший погляд, «дрібницях» перестало прославлятись імʼя Боже. Такі речі – не просто орфографічні помилки. Це зроблене навмисне, аби люди забули про Христа. Далі – страшніше. Один із авторитетних православних сайтів www.radonezh.ru від 26.12.2011 року, з посиланням на портал Gloria.tv, опублікував інформацію про те, що на вітальних листівках Європарламенту з нагоди Різдва Христового цього року відсутня будь-яка християнська символіка.

З одного боку вище перелічені факти є досить сумними, щоб про них говорити у святкові дні, а з іншого, про це неможливо не сказати. І щоб вберегти хай ще мало церковних, але свідомих християн, спробуймо знову (вже вкотре) поміркувати над тим: що нам принесло народження Іісуса Христа.

Святитель Василій Кінішемський у передмові до тлумачення Євангелія від Марка описує жахливі реалії, в яких опинилось людство перед народженням Месії

Багаті в шикарних своїх застіллях доходили до відчаю від одноманітності, не уявляючи чим ще можна здивувати собі подібних. Біднота доходила до безглуздя в задоволенні своїх плотських страстей. Мудреці доходили ледь не до самогубства, не бачачи змісту в світобутті. Навіть серед богообраного народу ледь жевріла жаринка надії на визволення.

«Особистий егоїзм язичництва, національний егоїзм єврейства – ось ті наріжні камінці, на яких люди стародавності хотіли побудувати своє щастя. Вони не досягнули нічого, й їх досвід показав лише те, що обраний шлях невірний і веде не в оселі щастя, а в трясовину відчаю», - каже святитель.

Причиною такого становища була, як і сьогодні є, відсутність живої віри в істинного Бога, невиконання Його волі, не служіння Йому. Цей стан намагались змінити і судді, і пророки, але люди виявились впертими у своєму злочесті. Тому щось змінити в ході людської історії міг лише Сам Бог. Ні. Бог не міг брутально втрутитись і примусити Своїх чад поклонятись Собі, адже в такому разі людство стало б нездатним і недостойним для прийняття спасіння. До того ж в насильстві не було б прояву любові. Людина була створена вільною. Власною волею вона порушила заповідь, впала в гріх, а відтак відпала від свого Творця. Тією ж волею вона мала усвідомити й необхідність повернутись назад в лоно Отче.

Бог же Своєю благодаттю міг їй у цьому лише допомогти. Міг і дуже хотів, адже через пророка Єзекіїля каже: «…не хочу смерті грішника, але щоб відвернувся він від шляху свого і був живим» (Ієзк. 33; 11). Своїми ж силами людина в повній мірі винищити свою гріховність не могла. Для того, щоб істотно винищити гріховність і відновити образ Божий, втрачений після гріхопадіння, потрібно було, як мінімум, переродити все людське єство, адже гріх не є в нас щось лише зовнішнє. Він пронизує всю нашу природу, всі сили. Гріх спотворив наші здібності. Він уражає нас в самому корені при зачатті (Пс. 50; 7).

Але переродитись немічній, залишеній без благодаті Божої людині так само неможливо, як неможливо літній людині увійти в утробу матері та знову народитись

Не міг людину спасти і хтось із роду ангельського, оскільки вони теж особи тварні і могутність їх є обмеженою. Отже спасти, переродити людину, очистити її від гріхів і зʼєднати з Богом Своєю могутністю міг лише Сам Бог, Який і створив її з самого початку.

Саме для втілення Свого задуму, згідно одвічної ради Пресвятої Тройці, Бог посилає на землю Свого Єдинородного Сина. Цю ідею Сам Син Божий розкриває в притчі про виноградарів: «…пошлю Сина, - каже Отець, - може хоч Його посоромляться?» (Мф. 33; 42). Чому саме Сина, а не, скажімо, Духа Святого, або особисто? Це велика таємниця (1Тим. 3; 16). Але святі отці, на основі Священного Писання і того, що відкрито в ньому про Божественні Особи, привідкривають її.

Справа ось в чому. Народження – це особиста властивість другої Іпостасі Святої Тройці Бога Сина. Але оскільки особисті властивості божествених Іпостасей нерухомі (наприклад: те, що властиво Богу Отцю, властиво лише Йому одному, а не і Сину чи Святому Духу), щоб зберегти цю властивість, саме Син Божий стає Сином людським, адже «…народившись від Святої Діви, Він не втратив синівської властивості» (Преподобний Іоанн Дамаскин).

Народження Сина Божого догматичне богословʼя називає втіленням. Спаситель приймає на себе людське тіло не винятково, а в повній мірі. Великому і невмістимому Богу через втілення стало притаманне все, що притаманне обмеженій людині. З одного боку Бог Себе цим принижує, але з іншого – зовсім скоро в Його Воскресінні на всі віки людство побаче Його велич.

Жодна філософська система, жодна релігія, жоден навіть наймрійливіший розум не змогли і не зможуть уявити і відтворити подібного. Якщо говорити про язичництво в цілому, воно шукало ті жертви, якими могло б задобрити богів заради свого спасіння. А християнський Бог тим і унікальний, що Сам приносить Себе заради Свого творіння в жертву правді Божій. Через це Христос хоче примирити, зʼєднати і всиновити нас Богові. Звісно, всесильний Бог міг і не втілюючись повчати нас, але «для того, щоб зруйнувати осудження гріха, освятивши подібне подібним, Йому необхідні були як плоть заради засудженої плоті і душа заради душі, так і розум заради розуму, який в Адамі не просто впав, але перший був уражений», - каже святитель Григорій Богослов.

Про діло Іскуплення людства Господом Нашим Іісусом Христом можна говорити безмежно

Його подвиг не одне покоління святих і богомудрих християн надихав у священному трепеті міркувати над цим. Але, підсумовуючи невеликий обʼєм вище сказаного, можна сміливо зауважити: за нашого Бога не соромно. Він – Бог, Якого є за що не лише поважати, а й любити! Він зробив для нас надземну послугу: «Він став людиною для того, щоб людина стала Богом», - каже святитель Афанасій Олександрійський.

Отже стає зрозумілим, з якою вдячністю і любовʼю ми повинні ставитись до Різдва Христового, плодом якого стало руйнування стіни між грішною людиною і жертовно милуючим її Богом. З яким благоговінням ми повинні вшановувати символи та обряди, які повʼязані з цією святою подією. Яким змістом і урочистістю ми повинні наповнювати піснеспіви, що мають подумки возносити нас до тієї таємничої ночі 749 року від заснування Риму, до убогої печерки за межами маленького Іудейського містечка Вифлеєму, де народився Спаситель людства, Цар світу – Христос! І навпаки. До якого глибокого покаяння повинна спонукати нас думка, що зміст цього величного свята в нашій свідомості дуже часто полягає лише в передсвяткових клопотах, подарунках і розпродажах у супермаркетах !

        5 січня  2012 року.

          http://orthodoxy.org.ua

 
Дополнительные ссылки


НАША КНОПОЧКА:) Будемо вдячні за розміщення на Інет-ресурсах
HTML-КОД ТУТ » »

Нові коментарі

Блок авторизації
Ник

Пароль



Забыли пароль?

Нет учетной записи?
Зарегистрируйтесь!

Кращі автори
1ГЕТЬМАН427
2D.I.P.73
3AKTUAL61
4ISKATEL51
500320

- Генерация страницы: 0.3 секунд | 30 Запросов ( сортировать ) + 4 _DBG_CACHED | 88 Файлов | 120 Классов | HTML: 100.22 КБ -